paperclip paperclip

Ім'я людини — найкраще та найсолодше для неї слово - година психолога

Чи пам'ятаєш ти, як серйозно та вдумливо герой пригодницької ди­тячої історії капітан Врунгель підходив до питання вибору імені свого ко­рабля? А пояснював він це своєю знаменитою фразою: як корабель назвеш, так він і попливе!
Від імені залежить багато. Можливо, саме тому, збираючись у велике плавання, зірки сучасної української естради досить часто змінюють своє ім'я та прізвище. Кумир наймолодшої аудиторії слухачів, ліричний співак із сумним поглядом, Юрко Юрченко, чарівна красуня Ані Лорак, ексцент­рична Астрая, неповторно-загадковий Е1. Кравчук своїм близьким відомі як Юрій Нечистяк, Кароліна Куєк, Олена Петрова, Андрій Остапенко.
Чому для людини таким важливим є її власне ім'я? Перш за все тому, що воно ще раз підкреслює її власну значущість. Людина надзвичайно пишається власним ім'ям, тому не дивно, що зірки естради хочуть, щоб це ім'я було милозвучним, відображало їхню особисту суть, привертало до себе увагу, допомагало досягати популярності. Психологи стверджують, що власне ім'я цікавить людину більше, ніж усі імена разом узяті.
В усі віки і часи люди завжди ревно берегли своє ім'я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його вели­кими справами, другі — висікали на скелях, треті писали на свинцевих пластинках і кидали в море. Історія пам'ятає випадок, коли, бажаючи за­лишити своє ім'я в історії за будь-яку ціну, навіть за ціну злочину, один древній грек спалив прекрасний храм. Він навіки прославив і одночасно зганьбив своє ім'я — Герострат.
Одні платять значні гроші письменникам, щоб ті присвячували їм свої книги, другі дають свої імена літакам, кораблям, парфумерним виро­бам. Треті пишуть книги та автобіографії. Перша українська олімпійська чемпіонка з фігурного катання Оксана Баюл зовсім недавно у Нью-Йорку репрезентувала книгу «Оксана. Моя власна історія», а неодноразовий чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров у Лондоні видав автобіографічну по­вість «Дитя перемін». Цей перелік може бути нескінченним. Коли людина досягає слави, вона прагне, щоб її ім'я красувалося на сторінках книг, га­зет, журналів.
Неймовірно цікавий випадок із власного дитинства розповідає Дейл Карнегі. Ще десятирічним хлопчиком він помітив, що люди надзвичайно цінують своє ім'я, і в нього народилась блискавична ідея. Хлопчик не мав змоги прогодувати пару кроликів, яких любив більше за все на світі. Тому сусідським хлопцям він пообіцяв назвати кролів іменами тих з них, хто носитиме гарненьким звіряткам конюшину та кульбабу. Чи виправдав себе план хлопчика? Та звичайно ж! Кожний кролик отримав не тільки ім'я, але й корм.
Отже, ми підходимо до важливого відкриття: ім'я — це слово, яке для кожної людини є найкращим, наймилішим, найсолодшим.
Саме тому в Америці під час політичних виборів дотримуються ос­новного правила політичного діяча: «Згадати ім'я виборця — це державна мудрість. Забути його — приректи себе на забуття».
Як стверджують журналісти, 43-й господар Білого дому, приємний і впливовий Білл Клінтон до мільйонів своїх співвітчизників звернувся на ім'я, розсилаючи Різдвяні листівки. А факти красномовно свідчать самі за себе: можливо, блискуча перемога Клінтона на виборах і переобрання його на другий термін і є наслідком його вміння спілкуватися з людьми, цінити їх, поважати ім'я кожного.
Історики згадують, що Юлій Цезар, Олександр Македонський, пер­ський цар Кір знали в обличчя і на ім'я всіх воїнів своїх армій — близько 30 тисяч чоловік, а давньогрецький державний діяч Фемістокл — кожного з 20 000 жителів Афін.
Давай поміркуємо: чи обов'язково бути президентом, державним ді­ячем чи полководцем, щоб зрозуміти, що власним іменем люди пишають­ся? Коли ти випадково зустрінеш друга, з яким дуже давно не бачився і відразу ж, привітавшись, назвеш його на ім'я, а не на прізвище — вважай, що ти зробив йому найкращий комплімент з усіх можливих.
А сьогодні, прийшовши у свій клас, озирнись довкола: як називають один одного твої однокласники: на ім'я, а може, вживають прізвище, а можливо, якесь прізвисько?
Згадай нашу сьогоднішню розмову і само собою до тебе прийде гені­альне відкриття: «Зарік» — це Захар, той самий, у якого привітна усмішка і щирі проникливі очі, а у «Чувіхи» є красиве, ніжне, рідкісне ім'я — Аліна.
Отже, забудемо про «кубіту», «пацана», «чувака», «кореша». Від сьо­годні поруч з нами Руслан, Оля, Наталя, Юля... Спробуємо запам'ятати ці імена і у розмові вживати їх без помилок та заминок. Якщо ти щойно по­знайомився з людиною і, можливо, не дочув його імені, перепитай ще раз. Під час розмови з людиною повторюй її ім'я декілька разів, а у пам'яті порівнюй: з якими рисами характеру чи зовнішності асоціюється це ім'я.
Ти непохитний у своєму бажанні подобатися людям? Тоді запам'ятай
слова Емерсона: «Добрі манери складаються з невеликих жертв». Запам'ятовуй імена людей.
Чи думав ти колись, що впевненішим і вільнішим у спілкуванні з лю­дьми ти станеш саме тоді, коли звертатимешся до них на ім'я?
Отже...
Ім'я людини — найсолодше і найважливіше для неї слово. Пам'ятай про це.
• Звертайся до друзів на ім'я.
• Якщо другові подобається якась форма його імені, запам'ятай і нази­вай його саме так.
• Вибачся, коли ненавмисно вживатимеш прізвисько.
• Не ображайся на необразливі прізвиська.
• Коли інші ображають тебе, називаючи па прізвисько — спробуй не відгукуватися.