Пам'ятаємо і вшановуємо
Минають дні й роки летять,
А днів тих нам не забуть ніколи
Кажуть, що велике видно на відстані. Чим далі від нас відходять роки Другої світової війни, тим краще осягається подвиг нашого народу, його мужність, сила.
22 червня 1941 року... Цей день і рік вічно будуть жити в пам’яті жителів нашого села, всіх людей України.
Світанок сизий розбудив село.
Хто на город – садити бараболі,
А хто збирався поратися в полі -
Щось в кожного задумано було.
Та раптом, де не взятися біді,
Свинцевий град, і рев моторів дикий.
Нелегкими були для жителів села роки війни. В грудні 1942 року в нашому селі була сформована підпільна група , до якої входило 9 чоловіків Керував групою офіцер Білокурський П.М.
1943 рік – переломний у ході війни.... Почалося визволення міст України: Харкова, Донецька, Маріуполя, Ніжина. А в ніч з 5 по 6 листопада 1943 року війська I-го Українського фронту визволили столицю України – Київ.
Визволялися міста, визволялися села. Нові бої – нові звільнені населені пункти. І ось 18 березня 1944 року було звільнене наше рідне Селище.
Щороку, 18 березня, коли земля пробуджується, коли сонячні промені посилають на землю своє тепло, ми святкуємо День визволення села від нацистських загарбників .
Ми радіємо, що можна спокійно вчитися, мріяти, жити. Але ми не маємо права забути і не пам’ятати, якою ціною все це завойовано.
Тому ми і цього року вшанували пам’ять наших односельчан і воїнів . А також привітали голову ради ветеранів села Рябчинського М.І.
