і найсвятіше почуття, яке звеличувало людину і робило її найщасливішою. У всі віки створювались хвалебні гімни коханню, що стали прекрасними музичними шедеврами.

         Вічна загадка любові, життя люблячого серця, вічні відтінки людських стосунків завжди були в центрі уваги поетів і поезії. Чому? Мабуть, тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набага¬то гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання — це та таїна, що давала їм, поетам, поштовх до творчості, силу й живлющу наснагу творити справ¬жні шедеври...

       Саме тому на вечір «Любові Всевишній присвячується» , який підготували учні 10 класу із класним керівником Щегловою Л.В., була запрошена поетеса, випускниця школи Кухарук Віра Василівна.

      Віра Василівна Кухарук... Хто вона? Поетеса чи просто жінка, яка наболіле викладає на аркуші паперу римовані слова, і кладе їх на музику? 

   На ці та багато інших запитань отримали відповідь старшокласники на творчому вечері. Відбулася задушевна розмова про поезію та любов, про життя та творчість. 

   Десятикласники читали поезії Віри Василівни, слухали пісні, покладені на її вірші.

 «Любові Всевишній присвячується»,— так називався  наш вечір. Ми почули  з живих вуст, як гаряче б'ється люд¬ське серце в поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово.

Можливо прослухана поезія стане для нас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого житті. Хай у наших душах поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуття. Кохаймо і будьмо коханими!